Четвер, 14.12.2017, 07:21
Вітаю Вас Гість | RSS

Сектор культури та туризму Решетилівської райдержадміністрації

 

МІТИНГ З НАГОДИ ДНЯ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

     Україна має багатовікову історію, починаючись від самої Київської Русі. І весь цей час наш народ виборював право мати свою власну державу.

     З часу Незалежності країни, 2004 рік – став проявом громадянської активності під час Помаранчевої революції яка увійшла в історію як свято Свободи, та 21 листопада 2013 року київські студенти, протестуючи проти незаконних рішень влади, вийшли на Майдан щоб відстояти своє право на вільний європейський розвиток.

   Це призвело до того, що люди почали виходити на вулицю, і Європротест перетворився в Єврореволюцію. Революція, яка була названа Євромайдан, або Революція гідності. Це революція кожного українця, якому набридло стояти на колінах і хочеться достойного життя у власному домі. Люди їхали на Майдан до Києва, щоб відстояти своє майбутнє. Загинуло чимало людей з різними точками зору. Але всі вони були громадянами України.

     В селищі Решетилівка відбувся мітинг біля пам'ятника Тараса Григоровича Шевченка, присвячений Дню свободи і гідності, на якому були присутні мешканці селища та керівники державних установ.

    Першим до слова був запрошений перший заступник голови райдержадміністрації Черкун Іван Павлович.

    Другим до слова був запрошений заступник голови районної ради Бережний Віктор Олександрович.

     По завершенню офіційної частини мітинга, відбулося урочисте покладання квітів біля пям'ятника Тараса Григоровича Шевченка.

Будь-яка подія має початок і має кінець. Ми повинні свято вірити, що на нашу землю скоро прийде мир, бо такий народ, як наш - добрий, щирий, відвертий, заслуговує на мир, злагоду, процвітання.

Ми частинка народу. Без нас, без усіх нас немає ні народу, ні історії. І нам творить нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети.

Слава Україні! І вічна пам’ять героям!

 

   

 

Заходи проведені в Решетилівському районі на виконання плану з підготовки та відзначення в області 73-ї річниці вигнання нацистів з України.

 

 

"РЕШЕТИЛІВСЬКА ВИШИВКА" ТА "ПІСЕННА ТРАДИЦІЯ СЕЛА ЛУКА" ВКЛЮЧЕНІ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕРЕЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Міністерство культури УКраїни за рекомендацією Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Мінкультури включило до Націаонального переліку нематеріальної культурної спадщини України два нових елементи: "Пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області" та "Технологія виконання вишивки "білим по білому" селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області" (наказ Міністерства культури України від 29.06.2017 року №561).

"Важливо вести системну і кропітку роботу із залученням експертів по відновленню і включенню унікального культурного надбання українців до Національного преліку нематеріальної культурної спадщини. Я радий, що нині цей список поповнюється унікальною решетилівською вишивкою, яка славила та і надалі славитиме полтавщину. Та якою, як я знаю, цікавляться навіть у далекій Японії. А також самобутні пісні Київщини, які демонструють древній пласт української культури, доносять в обрядових піснях наші тращиції та звичаї. Власне, ці речі і є тим фундаментом нашої держави, що творять нашу ідентичність. Ми моємо і надалі збирати ці прели аби зберегти і примножити їх для нащадків. Як держава ми продовжуватимемо готувати намінаційні досьє в частині нематеріальної культурної спадщини задля визнання їх ЮНЕСКО. Як це раніше було зроблено з "Козацькими піснями Дніпропетровщини" та "Петриківським розписом", - сказав Міністр культури України Євген Нищук.

Елемент "Технологія виконання вишивки "білим по білому" Селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області" вже давно є візитівкою краю. Її особливість у характерному поєднанні численних технік - до 5-7 одночасно. Поєднання лишви, ажурних мережок, вирізування, виколювання і особливо ювелірних технік - "солов'їні вічка", "зерновий вивід" - робить речі виконані в цій техніці справжнім твором високого мистецтва. При цьому розкривається все багатство і краса узорів, ювелірність їх виконання. Решетилівська вишивка "білим по білому" - своєрідний ходожній засіб, який асоціюється з красою морозних візерунків.

Основними носіями і центром збереження сучасної вишивки "білим по білому" є майстри та викладачі Решетилівського художнього професійного ліцею, вишивальниці приватної майстерні промислів "Соломія", викладачі та учителі Решетилівської дитячої школи мистецтв, Решетилівської гімназії імені І.Л. Олійника та творчі родини.

Нагадаємо, що на сьогодні до Національного переліку України включено 5 елементів нематеріальної культурної спадщини: Опішнянська кераміка, Косівська мальована кераміка, Кролевецькі ткані рушники, Петриківський розпис – українське декоративно-орнаментальне малярство ХІХ – ХХІ ст.ст., елемент «Козацькі пісні Дніпропетровщини».

Включення елементів до Національного переліку здійснюється на підставі рішення Експертної ради Міністерства культури України, до складу якої входять відомі фольклористи та етнографи.

 

Семінари

Вболіваючи за долю решетилівських «скарбів»

У конференц-залі Решетилівського художнього професійного ліцею днями пройшов семінар «Шляхи збереження традиційної вишивки «білим по білому» та рослинного килимарства селища Решетилівка, перспективи внесення їх до Списку елементів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО».

На захід завітали чимало гостей: заступник директора Українського центру культурних досліджень В.В.Дем’ян, заступник начальника Управління культури ОДА В.В.Вождаєнко, заступник начальника Управління інфраструктури та туризму ОДА Л.М.Оніщук, заступник директора Полтавського краєзнавчого музею К.Б.Фесик, начальник відділу цього музею Л.В.Мартьянова, мистецтвознавець, історик мистецтва, заслужений працівник культури України В.М.Ханко, мистецтвознавець, викладач ДШМ Т.Л.Коваленко, в. о. директора районного краєзнавчого музею Ю.М.Кісіль, решетилівські майстри, працівники ліцею на чолі з директором Н.В.Бігун.

Семінар відкрила завідуюча сектором культури та туризму РДА Світлана Гудзь, яка привітала і зорієнтувала його учасників на активну роботу. Вона відзначила, що нікого з присутніх не треба переконувати, що решетилівські вишивка і килимарство варті бути у списках нематеріальної культурної спадщини і України, і ЮНЕСКО.

Заслужений майстер народної творчості України О.О.Бабенко, викладач ПНПУ імені В.Г.Короленка, висвітлив питання «Решетилівське рослинне килимарство — визначний феномен українського народного декоративного мистецтва». Він на власному прикладі, а саме після виходу його публікації на міжнародному сайті, переконався наскільки великий резонанс решетилівські килими викликають у іноземному культурному просторі. Їх справедливо сприймають як унікальне явище. Доповідач проаналізував історію нашого килима з часів кустарного виробництва і понині, відзначивши, що поштовхом до розвитку килимарства стали: унікальний елемент орнаменту, носії якого – наші талановиті майстри, а ще географічне розташування, знамениті решетилівські вівці. Окремим аспектом доповіді стала розповідь про фабрику ім. К.Цеткін, де у 80-х роках працював кожен 10-ий решетилівець (лише один килимарський цех нараховував більше 120-ти килимарниць). Вдягнений у оригінальний светр з пряденої вовни, О.О.Бабенко коментував цікаві фото з фабричних буднів. З теплими словами він відгукнувся про незмінного директора фабрики Л.С.Товстху, заслуженого художника і лауреата премії Шевченківська, талановитого адміністратора, художника, науковця та Н.Н.Бабенко – свою маму, заслуженого майстра народної творчості, шевченківського лауреата, головного художника фабрики, «Всесвіт і безмежний океан таланту й праці». Нині життя решетилівського килима підтримують О.О.Бабенко, В.І.Деркач, Н.Є.Дмитренко, Є.І. Пілюгін, О.Є.Пілюгіна, Н.І.Токова, П.П.Шевчук. Отже, є носії надбання, є профільний навчальний заклад та майстерня «Соломія», де готують майстрів і виготовляють килими.

Заслужений майстер народної творчості України Є.І.Пілюгін, тримаючи в руках гребінку зі 100-літньою історією надомниці Євдокії Жорник з В.Будищ, чия донька К.І.Юхименко трудилася майстром у решетилівському ПТУ-28, та клубок білосніжної вовни, сказав: «Творити чудеса майстру допомагає освіта. У нашому художньому ліцеї здавна готували кваліфікованих майстрів, зокрема килимарів. Є.І.Пілюгін наголосив і на важливості праці художників (картоньєрів), і що майбутні майстри народних промислів обов’язково вивчають рисунок, живопис, композицію, елементи фарбування, технології та ін. Чимало досвідчених вихованців ліцею рознесли свої таланти рідним краєм і Україною. Наша майстерня «Соломія» під керівництвом С.О.Колінченка теж підживлює розквіт килимарства, є й інші окремі ентузіасти. Згадавши славну історію колишньої фабрики, Є.І.Пілюгін зазначив, що нині хотілося б більшої уваги держави до промислів.

П.П.Шевчук, колись головний художник фабрики ім. К.Цеткін, нині викладач ліцею пригадав як у незнайому фабричну сферу вникав саме через вивчення музейних фондів. Так дізнався, що серед особливостей виробництва решетилівських килимів — кропітке виконання робіт в одну нитку. Панські килими, на відміну від селянських, вимагали розмаїтого фарбування природними барвниками. Тому роботи 200-300-річної давності після реставрації вражають свіжістю. Викладач пояснив різницю між килимом та гобеленом. Відзначив, що весь Радянський Союз виконував роботи на нашій фабриці і часто більш року доводилося стояти в черзі до цих робітників вищого класу. Успіх мали і вишивка, і килимарство, і ткацтво. Тому виробами зацікавилася діаспора, інші закордонні поціновувачі, які масово потребували продукції. А наші можновладці, хизуючись унікальними «презентами», мимохіть славили решетилівський бренд. Тому неможна, щоб славна історія наших промислів скінчилася на нинішньому поколінні.

Н.В.Вакуленко, заслужений майстер народної творчості України, викладач ліцею розповіла про «Заходи щодо популяризації елемента нематеріальної культурної спадщини «Технологія виконання вишивки «білим по білому» селища Решетилівка…». За її словами, є архівний факт, що одного разу письменниці, етнографу Олені Пчілці довелося представляти на конкурсі в Парижі дивотвори майстрів решетилівської фабрики. Коли у Франції не повірили, що це робота рук людських, а не машинна, Олена Петрівна привезла туди наших майстринь. Побачивши процес вишивки «на живо», журі було вражене…Задача сучасників – у популяризації ремесел. Цьому особливо сприяють «Решетилівська весна», місцеві й закордонні «вояжі» митців. А учням ліцею хочеться, щоб як колись вишивала вся Україна. Вишивка «білим по білому» загалом — не унікальне явище, але саме решетилівська, з традиційним орнаментом, поєднанням технік, справді неповторна. Навчаючи дітей з усіх регіонів, ліцей поширює ці знання державою і часто викладачі неочікувано в різних куточках країни упізнають «почерк» своїх випускників.
Участь у обговоренні тем взяли й інші митці. Заслужений майстер народної творчості Л.М.Пілюгіна вважає вишивку «коштовним камінчиком у мистецтві, а вишивку «білим по білому» — просто діамантом» і що наявність безлічі технік дає майстрам унікальні можливості. Вона пишається, що її роботи підкорюють широкі закордонні рубежі і зачитала вірш однієї з шанувальниць таланту, про «вишукану дивовиж … мережива ніжного, мов поле засніженого…», який викликав у залі оплески.

Н.І.Іпатій, заслужений майстер народної творчості, зауважила, що починала мистецький шлях з училища, навчаючись у прекрасних людей любові до старовини, вишивки, повазі до наставників. Прагнула опановувати і осучаснювати складну вишивку. А на фабриці її просто полонила вишивка на маркізеті. «Не кожен з учнів може стати майстром, для цього необхідні генетика, Божий дар і усього себе присвятити голці. Звісно, боляче дивитися на розвалену фабрику, але який же «гетьман» візьметься її відродити?» — говорила вона.

В.М.Ханко, автор більше 4 тисяч опублікованих праць, член Міжнародної асоціації критиків мистецтва при ЮНЕСКО, вважає, що підняті питання варті уваги з громадянської і державної точок зору. За дослідженнями науковців Полтавщина у числі двох найталановитіших регіонів України, зважаючи на співучість мови, унікальні вишивку, різьблення по дереву, обробку глини, металів та ін. У своїх енциклопедіях мистецтвознавець присвятив Решетилівщині, зокрема мистецькій, солідні публікації, навів чималі бібліографічні списки. Його серце відчуває, що наші люди закохані у прекрасне, і влада має на це зважати.

Наталія Дмитренко, зберігач фондів Полтавського художнього музею імені М.Ярошенка, наголосила на важливості майстер-класів для школярів, які вона проводить, та для студентів (їх організовує О.О.Бабенко). Т.Л.Коваленко, акцентувала, що дитяча школа мистецтв не стоїть осторонь популяризації народних промислів: розроблено відповідні програми, діють художні класи. Майстер-килимар В.І.Деркач звернув увагу, що для належного розвитку вишивки і килимарства необхідний механізм державної допомоги.

В.В.Дем’ян висловила подяку усім, хто наполегливо попрацював у напрямку внесення решетилівської вишивки «білим по білому» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Виступаюча зауважила, що мета її візиту з Києва на Решетилівщину: поспостерігати, як іде подальша робота над цим елементом (мова про вишивку) та зорієнтувати стосовно іншого (килимарства). Наявність формальної освіти в ліцеї, родинної передачі майстерності, консолідація майстрів навколо спільної ідеї – це добрі ознаки на шляху решетилівської вишивки до ЮНЕСКО. Як і в нас, у цілому світі є проблема передачі мистецьких знань, чимало байдужої до цього молоді, занепад великих виробництв (але по суті мистецтво і не має бути «валовим», поставленим на конвеєр). Треба пам’ятати, що список ЮНЕСКО дає не лише переваги, а й зобов’язання, що накладає відповідальність на громаду. Решетилівка особлива, бо йде до визнання самостійно, зуміла досі утримувати два такі унікальні осередки. Як варіант, можна було б спробувати потрапити у бажаний Список з ними обома одночасно, трактуючи це як «культурний простір Решетилівки»? Тому вирішувати громаді!

Тетяна ГРИГОР’ЄВА.

 1 | 2

Меню сайту
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 36