Четвер, 14.12.2017, 07:25
Вітаю Вас Гість | RSS

Сектор культури та туризму Решетилівської райдержадміністрації

Решетилівка - історичний нарис

Решетилівка – селище, районний центр. Розташована Решетилівка на берегах мальовничої річки Говтва (притока р.Псла) при злитті річок Вільхової  та Грузької Говтви, за 38 км від обласного центру – м.Полтава та за 12 км від залізничної станції Решетилівка. Через селище проходить автотраса Київ-Харків. Решетилівка та її околиці сягають корінням у сиву давнину. Свідчення цьому пам’ятки археології, найдавніший з яких датовано добою неоліту, ряд об’єктів відноситься до доби бронзи та раннього залізного віку, ХVІ-ХVІІ ст.

Початок виявлення і фіксації  пам’яток археології на території сучасної Решетилівської селищної ради з діяльності відомого українського археолога та дослідника старожитностей Полтавщини М.Є.Макаренка на початку ХХ ст.

У Решетилівській волості у різних її місцях М.Є.Макаренко фіксує 96 курганів. Розташовані вони як біля самої Решетилівки, так і біля навколишніх хуторів чи урочищ.

Дослідником, який останнім провів серйозні розвідки об’єктів нинішньої Решетилівки на початку ХХ ст. необхідно вважати відомого українського археолога і історика В.Г.Ляскоронського. Під Решетилівкою, з боку Голтвенського шляху, він фіксує курган, а на в’їзді до самого містечка, зліва від вказаного шляху, над річкою землені укріплення, що вірогідно були залишками фортеці сотенного містечка Решетилівка Полтавського полку.

Як поселення Решетилівка виникла в кінці ХVІ на початку ХVІІ ст. і була вона тоді у володінні польського магната і коронного гетьмана Станіслава Конецьпольського. Позначив її на карті французький інженер Г.Л. де Боплан, який за дорученням польського короля Владислава ІV (1632-1647 рр.) споруджував фортеці на Україні. Полтавський історик М.Арандаренко в «Записках о Полтавской губернии составленых 1846 году» писав, що засновником Решетилівки був козак-пластун Решетило, який на початку ХVІІ ст. мав тут свою пасіку.

Перша документальна згадка датується 1638 роком у зв’язку з селянсько-козацьким повстанням під проводом Я.Остренина.

Не  залишилась Решетилівка осторонь визвольної війни українського народу (1648-1654 рр.) під час   якої вони у складі Балакліївської сотні увійшла до Полтавського полку.

3 березня 1709 року і до початку Полтавської  битви  Решетилівка та її укріплена  фортеця була захоплена шведами і перетворена на головний опорний пункт – командир генерал-майор Крейц. Із 13 по 19 липня 1709 р. російська армія на чолі з Петром І стояла табором у Решетилівці. Звідси цар розіслав низку державних указів серед них так звані «Решетилівські статті» якими підтверджувалися привілеї козацької сторони , за нею зберігалася адміністративно судова влада на Лівобережжі та деякі інші привілеї, але разом з тим посилювалася залежність гетьманського управління від царського уряду.

У 1729 р. гетьман Данило Апостол пожалував Решетилівку полтавському полковникові В.В.Кочубею. У 1786 Катерина ІІ подарувала Решетилівку, а разом з нею і кріпаків відомому державному діячеві, дійсному статському радникові В.С.Попову (1742-1822). Окрасою решетилівського маєтку був двохповерховий палац у ранньо-класичному стилі з 25 залами, а також чудовий садово-парковий ансамбль, мізерні залишки якого простежуються і зараз. Влаштовуються  гучні бали, театральні дійства, катання на човнах по водяних каналах. Мав унікальну бібліотеку, яка налічувала 20 тис. томів російською та іноземними мовами. Серед них цінні стародруки, договори, рукописи які потім лягли в основу університетських книгозбірень Одеси, Києва та Санк-Петербурга. Нині на місці маєтку розташовуються, стадіон, автостанція та маслозавод.

У літку 1845 р. Решетилівку відвідав Т.Г.Шевченко. Тут він, як художник  - член Археологічної комісії 7 і 9 липня виконав для видання  «Живописна Україна» два малюнки тушшю, сепією та аквареллю «У Решетилівці». Згадки про Решетилівку є і в повісті Т.Шевченка «Близнецы».

Решетилівці свято шанують пам’ять Великого Кобзаря. 1967 року у центральній частині Решетилівки навпроти районного Будинку культури встановлено пам’ятник-погруддя Т.Г.Шевченку. Автори – скульптор П.Ф. Мовчун, архітектор Я.О.Гайдученя.         

Решетилівка здавна славилася своєю церковною архітектурою. Коли Т.Г.Шевченко в 1845 р. побував у Решетилівці, його вразила велика кількість церков у цьому невеличкому містечку. У повісті «Близнецы» він зауважив: «У Решетилівці церков десять, я думаю буде». Із семи пам’яток церковної архітектури не збереглося жодної, всі вони були знищені в роки радянської влади.

Не оминули Решетилівку лихоліття революції та громадянської війни. Цей період знайшов своє відображення у пам’ятниках, які увіковічують пам’ять учасників цих подій.  

У братській могилі учасників встановлення радянської влади, що входить складовою частиною до меморіального комплексу в центрі Решетилівки, покоїться прах 6 бійців партизанського загону Я.Р.Огія, які загинули в березні-листопаді 1918 р. в боротьбі  з німецькими окупантами і в червні-грудні 1919 р. з денікінцями. У цій могилі похований і перший голова Решетилівського волревкому М.І.Блошенко.

Через Полтавщину і зокрема Решетилівку, здійснював свої рейди Н.І.Махно, який мав опорні бази в хуторах навколо Решетилівки, постачав  зброєю місцевих повстанців.

15 червня 1921 року головнокомандувачем військами України і Криму М.В.Фрунзе та його заступник Г.П.Ейдеман прибули на ст..Решетилівка. Відбулася сутичка в ході розвідки. В ході бою М.В.Фрунзе було поранено, втративши ординарця, відстрілюючись вдалося відірватися від переслідувань. На місці сутички з махновцями після смерті Фрунзе встановили невеликий пам’ятний знак. У 1942 р. був знищений німецькими окупантами. 1967 р на цьому місці спорудили новий пам’ятник (автор-скульптор О.Савельєв): залізобетонне погруддя полководця, який не програв жодної битви встановлене на цегляному оштукатуреному постаменті сірого кольору.

Найжахливішою сторінкою в історії українського народу, сумним наслідком сталінського тоталітаризму, стали трагедія Голодомору 1932-1933 р.р. в Україні.

Пошукові загони учнів та учителів Решетилівщини, які протягом 1993-2008 р.р. збирали матеріали для «Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні» Полтавська область встановили імена 2679 осіб померлих від голоду.

«Люди будьте розсудливі, не допустіть трагедій на рідній землі!» Таким є текст книги на стелі рожевого граніту поставленій в пам’ять жителів Решетилівського району, які стали жертвами голодомору 1932-1933 р.р. та політичних репресій 1920-1950-х р.р. у парку районного центру в 1993 р за проектом районного архітектора С.Г.Шаратіна.

Найбільша кількість пам’яток історії в край пов’язана з подіями Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. У середині вересня 1941 р. Решетилівка стала одним із важливих опорних пунктів південного заходу в обороні Полтави. Бої чистин 81-ї, 169-ї, 212-ї, 300-ї стрілецьких, 3-ї, 14-ї – танкових бригад, інших частин Південно-Західного фронту, Козельщанського і Решетилівського винищувальних батальйонів, чисельністю близько 300 чолові тривали з 16 по 25 вересня.

У 1984 р. в Решетилівці встановлено пам’ятний знак на честь воїнів 3-ї окремої танкової бригади, яка у вересні 1941 р. вела важкі оборонні бої з фашистами в північній частині селища. Автором проекту цього знаку був ветеран танкової бригади В.М.Колесник.

22 вересня 1941 р. гітлерівці встановили жорсткий окупаційний режим. З перших днів окупації почалися розстріли радянських громадян, які не хотіли коритися ворогові. У гітлерівських  застінках загинули активісти селища Д.П.Плужник, Я.В.Закарлюка, І.Г.Фесенко, О.Ф.Шкурупій, М.І.Черкун.

У Решетилівці, у приміщенні середньої школи, окупанти створили табір для військовополонених, де утримувалося 400-500 осіб, а колишній районний будинок культури пристосували під збірний пункт, де перебувала молодь, призначена до відправки у Німеччину. Через нього пройшло 1264 юнаків і дівчат. 15-річний школяр О.К.Василенко з Решетилівки, щоб допомогти молоді втікати зі збірного пункту, кілька разів вночі непомітно розрізав колючий дріт, яким був обнесений будинок культури. З червня 1943 р. при  черговій спробі розрізати дріт, Олексій Василенко був убитий гітлерівцями.   1974 р. на місці де він загинув споруджений пам’ятник роботи скульптора М.Г.Когана, а на його могилі у південній частині кладовища «На Пісках» встановлено обеліск.   

Насильством, терору, звірством,  які чинили окупанти поклали край воїни 20 стрілецького корпусу, генерал-лейтенанта М.І.Бірюкова, 5-ї та 7-ї гвардійських повітрянодесантних дивізій, 53-авіадивізії далекої дії 121 гвардійський окремий батальйон зв’язку. З 22 по 25 вересня тривали запеклі бої. В ці дні була визволена Решетилівка і села району. У 2003 р. на честь військових      частин із з’єднань, які визволили Решетилівський район від загарбників, у Решетилівці, на території художньо-професійного ліцею був споруджений пам’ятний знак. Автор проекту – народний художник України, лауреат Національної премії ім.Т.Г.Шевченка, почесний громадянин селища Решетилівка  Л.С.Товстуха.

У війні з ворогом Решетилівці проявили масовий героїзм і відвагу. Решетилівська земля виховала ряд Героїв Радянського союзу. Серед них І.Л.Олійник з с.Білоконі, до війни навчався в Решетилівській середні школі, про що свідчить на її стінах меморіальна дошка,  навчальний заклад гордо носить його ім’я.

У пам’ять героїчних захисників Вітчизни в центрі селища Решетилівки, в парку, 1985 р. методом народної будови був споруджений за проектом архітектора В.О.Костіна і скульптора В.В.Закревського  величний «Меморіал на честь 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні». До складу меморіального комплексу входять могили учасників громадянської війни, учасників оборонних і визвольних боїв у  1941 і 1943 р.р. партизан, підпільників, воїнів, що померли від ран в евакогоспіталях і  медсанбатах. Над могилами насипано курган, який увінчує 19-метровий пілон, окутий алюмінієм з орденом Перемоги на кінці шпона. Біля підніжжя пілону скульптура залізобетонна композиція – постаті радянського бійця і тендітного, босоногого хлопчини з серйозним не по літах обличчям.

У 2006 р. на підході до комплексу споруджено Алею Героїв. Вона являє собою встановлені на постаментах з рожевого граніту дошки сірого граніту з портретними зображеннями Героїв Радянського Союзу, кавалерів трьох ступенів орденів Слави, а також п’ятьох Героїв Соціалістичної Праці з Решетилівщини.

Бойові традиції воїнів-фронтовиків Великої Вітчизняної війни гідно продовжили Решетилівці, які брали участь у воєнних діях в далекому Афганістані. Даниною минулому є свідчення нашої спільної причетності до історії та відповідальності перед наступними поколіннями є увічнення пам’яті земляків, які загинули під час виконання інтернаціонального обов’язку – Ігоря Миколайовича Веклича і Віталія  Петровича Пустовара нагороджених орденом Червоної Зірки (посмертно). Обоє героїв поховано на кладовищі селища Решетилівки. На їх могилах споруджені гранітні обеліски. Меморіальні дошки встановлені на приміщеннях середньої школи (нині гімназія ім..І.Л.Олійника), де навчались І.М.Веклич і В.П.Пустовар та ПТУ №52 (нині – аграрний ліцей), яке закінчив І.М.Веклич.

22 червня 2003 р. у Решетилівці був урочисто відкритий пам’ятник на честь воїнів, вихідців із Решетилівського району, які служили у складі обмеженого контингенту радянський військ у ДРА. Він встановлений у центрі селища, на перетині вулиць Леніна і Парижської Комуни, і являє собою  червоно-чорний гранітний обеліск, який символізує вічну скорботу, із зображенням представників різних родів військ – піхотинця, танкіста, льотчика та військової техніки, а також символу виконання обов’язку та лаврового вінка доблесті. Автор проекту – художник В.І.Деркач, скульптор С.П.Бородай.

У центрі селища, біля приміщення Решетилівського районного відділення внутрішніх справ, у березні 2002 р. – відкрито пам’ятний знак загиблим правоохоронцям – лейтенанту Андрію Дмитровичу Чмиру (1962-1990)  і старшому лейтенанту Олександру Васильовичу Черкасу (1961-1991). Перший загинув при затримані злочинці, другий при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з несенням служби по охороні громадського порядку. Пам’ятний знак являє собою обеліск з чорного лабрадориту із зображенням жінки у траурному вбрані і хлопчика з букетом квітів і пам’ятним написом.

Збереглось кілька пам’яток  пов’язаних з історією економічного розвитку краю трудовою звитягою його людей. Здавна Решетилівка була одним з центрів ткацтва, килимарства та вишивки, вироби решетилівських майстрів відомі в усій Україні. Особливо цінувалися решетилівські смушки (овеча вовна). У 1905 р. в колишній садибі поміщиці Хрипунової, яку придбало Полтавське губернське земство, був створений ткацький навчально-показовий пункт а з 1912 р. майстерня. У 1922 р. на базі майстерні утворилася художньо-промислова артіль «Троянда» з двома цехами – ткацьким і вишивальним, перейменована в 1926 р. в артіль ім..Клари Цеткін. Після війни, в 1960 р артіль реорганізовано у фабрику художніх виробів, яка відзначалася високими технічними можливостями і художньою майстерністю. Вироби решетилівських ткачів, килимарниць, вишивальниць експонувалися на багатьох республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках народного мистецтва. Народні майстри ткацтва Решетилівки Л.Товстуха, Н.Бабенко, Д.Єфремова та Г.Бондарець були удостоєні Шевченківської премії (1986).

На західній околиці Решетилівки розташований килимовий цех фабрики художніх виробів, у комплексі з іншими промисловими спорудами. Це двохповерхове цегельне приміщення, споруджене в 1967 р. замість старих будівель.

Важливу роль у розвитку сільськогосподарського виробництва краю відіграли машинно-тракторні станції. Друга Решетилівська МТС була створена у січні 1943р. і на честь  механізаторів станції по Великотирнівській вулиці встановлений на металевому постаменті пам’ятний знак – трактор ХТЗ. На постаменті закріплена металева дошка з пам’ятним записом «Заслужил ты честь и славу трактор-дедушка по праву. Слава механизаторам».

У 2009 р. на честь жителів селища, які були учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та всіх хто став жертвами чорнобильської трагедії встановлений пам’ятний знак. Він встановлений у центральній частині селища, біля  райвійськкомату, вул..Шевченка, 23. Автор проекту архітектор О.В.Приходько.

Символічним є те, що з приходом нової влади розпочався процес вшанування наших сучасників-земляків. Кульмінацією цієї праці став день святкування визволення селища – 23 вересня 2010 року. Саме цього дня відбулося відкриття пам’ятного знаку І.Г.Боровенському – лідеру  Решетилівської перебудови 80-х років ХХ ст., Почесному громадянину Решетилівщини. Він розташований по вул.Покровська, 19 між будинками райдержадміністрації та Центру культури і дозвілля «Оберіг». Пам’ятний знак являє собою масивну гранітну брилу  з горельєфом. Авторами проекту і виконавцями виступили архітектор О.В.Приходько, скульпторами І.Л.Геращенко та М.К.Посполітак.

Решетилівщина, розташована в центральній гостинній частині Лівобережного лісостепу в межах Полтавської області, має ряд цінних пам’яток природи.

Сучасна природно-заповідна мережа Решетилівської селищної ради складається  з  «Гарячківського лісу», «Щербаки», «Дубина», ландшафтних заказників місцевого значення. Він розташований на околицях сіл Прокопівки та Білоконі, с.Підгорянка М’якеньківської сільської ради, яка межує з територією селищної ради Решетилівського лісництва – 222,6 га. Являє собою цілинну ділянку р.Говтва з фрагментами степової рослинності та нагірними дібровами з типовими заплавними ділянками та багатим різноманітним рослинним і тваринним світом.

 

Меню сайту
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 36